Небесна Матір

Святі останніх днів дуже шанобливо ставляться до вчення про Небесну Матір, яке є характерним для них віруванням.¹ Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Наша теологія починається з Небесних Батьків. Наше найбільше прагнення — бути подібними до Них”.² Хоча немає записів про офіційне одкровення, дане Джозефу Сміту щодо цієї доктрини, деякі з жінок, які були серед перших членів Церкви, згадували, що він особисто навчав їх про Небесну Матір.³ Найперші опубліковані посилання на цю доктрину з’явилися незабаром після смерті Джозефа Сміта в 1844 році в документах, написаних його близькими соратниками.⁴ Найпомітніше вираження цієї думки міститься у вірші Елайзи Р. Сноу під назвою “My Father in Heaven (Мій Батько на Небесах)”, який тепер відомий як текст гімну “У небеснім світлім краї”. Цей текст проголошує: “Запитать дозволь тихенько: / Батьку, ти ж не одинак? / В мене ж є Небесна Ненька? / Дух Святий шепоче: Так!”⁵.

Наступні Церковні провідники підтвердили існування Небесної Матері. У 1909 році Перше Президентство навчало, що “усі чоловіки і жінки подібні до Батька і Матері всіх нас і в буквальному розумінні є синами та дочками Божества”⁶. Суза Янг Гейтс, видатна провідниця Церкви, написала у 1920 році, що через видіння і вчення Джозефу Сміту було відкрито істину, “що божественна Мати знаходиться пліч-о-пліч з божественним Батьком”⁷. І в документі “Сім’я: Проголошення світові”, виданому в 1995 році, Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів проголосили: “Кожна людина є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків і, будучи такою, має божественну природу і долю”⁸.