Табір Сіону (Табір Ізраїля)

З травня по червень 1834 року приблизно 230 чоловіків, жінок і дітей вирушили до Міссурі, щоб допомогти святим, яких минулого року вигнали з округи Джексон, шт. Міссурі. Ця експедиція, яка тепер відома як Табір Сіону, спочатку називалася Табором Ізраїля. Його було сформовано після того, як Джозеф у лютому 1834 року отримав одкровення, в якому містилося повеління скликати силу Господнього дому, щоб викупити Сіон від ворогів.¹ Згідно з одкровенням, провідники Церкви мали зібрати щонайменше 100, а бажано 500 чоловіків, щоб вирушити до Міссурі. У березні Джозеф Сміт та інші поїхали до штату Нью-Йорк, щоб знайти добровольців і кошти для цієї експедиції.

Зображення

гравюра із зображенням груп чоловіків, які проходять повз зруби, і людей, які на них дивляться

Джозеф очолював учасників походу, які йшли з Кертленда, шт. Огайо, до Міссурі. У той же час Гайрум Сміт і Лайман Уайт вирушили з Понтіака, Територія Мічиган, з групою приблизно з 20 чоловік. Приєднуючи по дорозі інших бажаючих, ці дві групи зустрілися в червні у поселенні біля Солт-рівер у штаті Міссурі, перш ніж іти до округи Клей. У цій подорожі учасники час від часу потерпали від нестачі їжі й води. Оскільки група проходила приблизно 65 км за день, у декого також були мозолі та стерті до крові ноги. Кілька членів експедиції скаржилися на ці умови, що ускладнювало подорож іншим учасникам.

Хоча в одкровенні, отриманому в 1834 році, йшлося про табір як про військову операцію, Джозеф Сміт та інші провідники Церкви вважали її суто захисною кампанією. Вірячи в те, що губернатор штату Міссурі, Деніел Данклін, був готовий cкликати ополчення штату, щоб повернути святим їхні землі, Джозеф хотів, щоб Табір Ізраїля прибув до Міссурі і звернувся з проханням, аби Данклін скликав ополчення. Після того як ополченці провели б святих назад в округу Джексон, Табір Ізраїля залишався б, аби захищати членів Церкви від повторного вигнання.

Утім мешканці західної частини штату Міссурі були занепокоєні наближенням табору, а частину їх було мобілізовано для ведення бойових дій. 19 червня 1834 року, наприклад, п’ятеро озброєних чоловіків наблизилися до табору на річці Фішинг і поклялися, що “до настання ранку” учасники Табору Ізраїля побачать загін з 400 чоловіків.² Однак вночі почалася дуже сильна буря, падав град надзвичайно великого розміру. Річка Фішинг розлилася, сягнувши 12 м у глибину, що завадило нападу. “Здавалося, ніби під час бурі виливалася Божа помста, щоб захистити Його служителів від знищення їхніми ворогами”, — зазначено в історичних спогадах Джозефа Сміта³.

Розуміючи, що табору організовано спротив, і почувши, що Данклін відмовився від свого обіцяння скликати ополчення, Джозеф Сміт звернувся до Господа за скеруванням. 22 червня 1834 року він отримав одкровення про те, що більше немає необхідності в тому, аби табір викупляв Сіон. Перш ніж те викуплення буде здійснено, як ішлося далі в одкровенні, старійшинам Церкви необхідно отримати обдарування силою у Кертлендському домі Господа, який у той час будувався. Табір почали розпускати в кінці червня. Цей розпуск прискорився, коли серед учасників табору почалася епідемія холери, яка забрала життя 13 учасників і 2-х членів Церкви в Міссурі. У липні 1834 року багато членів табору повернулося до Кертленда.

Хоча святі не змогли повернутися на свої землі в окрузі Джексон, більшість учасників Табору Ізраїля не вважали експедицію провальною. Дехто, наприклад, Бригам Янг, вбачав привілей у тому, що йшов з Джозефом Смітом і навчався від нього принципів провідництва. Інші бачили, як Божа рука благословляла їхнє життя упродовж походу. Експедиція також стала перевіркою для майбутніх провідників Церкви. Коли в лютому 1835 року було сформовано Кворум Дванадцятьох Апостолів, 8 з перших 12 покликаних чоловіків були учасниками Табору Ізраїля. Усі чоловіки, покликані в лютому 1835 року першими сімдесятниками, також були членами табору.

Пов’язані теми: Насильство в окрузі Джексон