Слово мудрості (УЗ 89)

“Слово мудрості” було дане в той час, коли тривали активні громадські обговорення загалом щодо фізичного здоров’я і, зокрема, щодо зловживання алкоголем. У Сполучених Штатах в 1830-х роках багато дорослих походили з сімей, де спиртні напої вживалися під час сніданку, обіду та вечері. Багатьох турбували соціальні наслідки надмірного вживання спиртних напоїв і його вплив на здоров’я. Починаючи з 1810-х років, реформатори закликали утримуватися від вживання міцних напоїв; багато з тих, хто дослухалися до них, пішли далі й взяли на себе зобов’язання утримуватися від усіх спиртних напоїв, у тому числі й пива. Водночас деякі реформатори виступали проти жування тютюну й рекомендували вживати каву замість алкоголю, враховуючи те, що питна вода не завжди була доступною².

У контексті цієї дискусії Емма Сміт звернулася до свого чоловіка, оскільки її непокоїв стан приміщення Школи пророків. Те саме приміщення, в якому Джозеф записував одкровення і працював над своїм натхненним перекладом Біблії, також використовувалось як класна кімната, в якій відвідувачі часто курили, жували тютюн і випльовували його на підлогу. Джозеф звернувся до Господа і отримав “Слово мудрості”. Це одкровення допомогло святим визначитися з багатьма питаннями, які були предметом дискусій серед реформаторів, і розв’язати висловлені Еммою занепокоєння. В одкровенні сказано, що “міцні напої” та “гарячі напої” — “не для черева”. Так само і тютюн, який краще використовувати як траву для хворої худоби³ . З деяких джерел відомо, що багато перших святих останніх днів під “гарячими напоями” розуміли каву та чай⁴ . Деякі конфесії, зокрема, шейкери, рекомендували не вживати м’яса, а інші виступали за те, щоб стосовно цього не було обмежень. “Слово мудрості” займає незалежну позицію — в ньому сказано, що Господь призначив м’ясо для споживання за умови, що його будуть вживати “помірно”⁵ . У “Слові мудрості” також рекомендується вживати крупи і плоди.

Протягом наступних двох поколінь провідники Церкви навчали, що “Слово мудрості” є заповіддю від Бога, але з терпінням ставилися до різних точок зору стосовно того, наскільки суворо слід дотримуватися цієї заповіді. Багато святих продовжували пити каву і чай, а дехто жував тютюн. У території Юта провідники Церкви засуджували вживання спиртних напоїв у громадських місцях, а також споживання віскі, але нерідко обходили мовчанням питання поміркованого вживання менш міцних спиртних напоїв. Завдяки такому толерантному ставленню у святих був час, щоб розвинути власну традицію утримання від вживання речовин, які викликають залежність.

Однак провідники Церкви чекали на той час, коли будуть дотримуватися вищої норми. У 1860-х і 1870-х роках Бригам Янг закликав святих відмовитися від вживання чаю, кави, тютюну і спиртних напоїв⁶. Дітей регулярно навчали краще дотримуватися “Слова мудрості”, ніж його дотримувалися їхні батьки. Результатом такого навчання стало те, що молодше покоління святих останніх днів виросло, дотримуючись “Слова мудрості”, і вони змогли жити за цією нормою повного утримання від вживання цих речовин.

Зі зменшенням уваги до полігамії після 1890 р., дедалі більший наголос на дотриманні “Слова мудрості” став новою визначною рисою святих останніх днів. На початку 1900-х років святі замість вина стали використовувати для причастя воду. У 1919 р. святі останніх днів вітали прийняття поправки до Конституції США, якою заборонялися виготовлення і продаж спиртних напоїв, вважаючи це великою перемогою для людства⁷. У 1921 році Господь надихнув Президента Гебера Дж. Гранта висунути вимогу, згідно з якою всі святі, щоб отримати храмову рекомендацію, мають утримуватися від вживання алкоголю, тютюну, кави та чаю.

У міру того, як вживання алкоголю і тютюну ставало у Сполучених Штатах більш поширеним, святі останніх днів стали відомі своєю незмінною відмовою від спиртного і куріння, хоча багато інших християн не відмовляли собі у цьому. Вказуючи на цю різницю, провідники Церкви у 20-му столітті часто наводили статистику, де було показано, що у святих більша тривалість життя і що у них рідше виникають серйозні порушення здоров’я, і що це узгоджується з обіцянням, даним у “Слові мудрості”, що ті, хто дотримується його, “бігтимуть — і не втомлюватимуться, і йтимуть — і не слабшатимуть”⁸.

У “Слові мудрості”, як воно було дане в контексті тогочасної Америки, не попереджалося про багато речовин, які відтоді стануть загально поширеними, і не давалися їхні конкретні назви. З часом провідники Церкви стали наголошувати на основних принципах, які є у цьому одкровенні, зокрема, на важливості дбати про здоров’я тіла і уникати вживання речовин, що викликають згубні звички. У деяких випадках вони давали конкретні настанови. Наприклад, вживати наркотики заради розваги заборонено “Словом мудрості”, але схвалене використання наркотиків, що відпускаються за рецептом, дозволяється. Питання щодо вживання деяких речовин, наприклад, кофеїну, залишено на власний розсуд святих, і серед вимог для отримання храмової рекомендації немає заборони на їхнє вживання.

Святі останніх днів вбачають у “Слові мудрості” дещо більше, ніж кодекс здоров’я. Дотримуючись вміщених у ньому настанов, вони не лише набувають гідності поклонятися в храмі, але й отримують духовні благословення, зокрема, стають більш сприйнятливими до особистого одкровення.