Аманда Барнс Сміт

Аманда Барнс Сміт (1809–1886) була найбільш відома в ранній історії святих останніх днів тим, що отримала натхнення, завдяки якому їй вдалося повністю вилікувати свого сина Алму після вчиненої в Хонс-Міллі у 1838 році різанини, в якій її чоловік Уоррен і син Сардій були убиті нападниками¹.

Зображення

фотографія Аманди Барнс Сміт

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви та архівів Церкви

Аманда народилася в Бекеті, шт. Массачусетс, у місті, де також народилися інші перші святі, зокрема Елайза Р. Сноу, Сара Клівленд і перший чоловік Аманди, Уоррен Сміт. Кожна сім’я незалежно одна від одної переїхала до прикордонних сіл у “Західному заповіднику”, що в сучасному Огайо. У 1826 році Аманда вийшла заміж за Уоррена, і у них народилося пʼятеро дітей.² Вона приєдналася до релігійної групи Учнів Христа, яку очолювали Сідні Рігдон і Орсон Гайд. У 1831 році Аманда і Уоррен приєдналися до відновленої Церкви, за що деякі члени сім’ї та жителі міста засуджували їх.³ Потім Сміти переїхали до Кертленда, придбали майно і зробили внесок у Кертлендське товариство безпеки та у будівництво храму. Вони втратили свою землю та майно через невдалу діяльність Кертлендського товариства безпеки і покинули шт. Огайо, щоб приєднатися до святих в окрузі Колдуелл, шт. Міссурі, у 1838 році. Під час їхньої подорожі туди натовп озброєних чоловіків зупинив сім’ю та вимагав у них віддати вогнепальну зброю. 30 жовтня Сміти зупинилися у Хонс-Міллі. На жаль, це сталося під час горезвісного нападу зловмисників на те поселення. Аманда, її доньки, Альвіра й Ортенсія, та її син Уіллард залишилися неушкодженими, а ось її чоловік Уоррен та син Сардіус були вбиті. У її молодшого сина Алми було прострелене стегно. Відчайдушно потребуючи допомоги, Аманда молилася й отримала натхнення, як приготувати і застосовувати припарку, щоб зажила рана. Дивовижним чином суглоб було зцілено, і Алма повністю одужав.

Після тієї різанини Аманда та четверо її дітей залишилися в цій місцевості, втративши все через нападників. Вона та інші мормонські жінки щоденно проводили молитовні збори, поки їм це не заборонили робити місцеві супротивники.⁴ Кожного разу, коли противники мормонів погрожували Аманді, вона словами захищала свою сім’ю. Кілька разів вона отримувала допомогу від тих нападників, зокрема й зарізану свиню як “м’ясну жертву, щоб спокутувати їхній намір, в якому вони розкаювалися”, а пізніше — 50 фунтів (23 кг) борошна. Вони також дозволили їй забрати своїх коней, яких вони до цього вкрали, коли вона та її сімʼя були готові покинути шт.Міссурі⁵.

Сімʼя Смітів вирушила до Квінсі, шт. Іллінойс, де Аманда викладала в школі. У 1839 році вона вийшла заміж за Уоррена Сміта (який не мав жодного відношення до її першого чоловіка), вдівця з пʼятьма дітьми. Всі разом вони переїхали до Наву, де Уоррен працював ковалем. Протягом того часу Аманда народила ще трьох дітей. Шлюб став розвалюватися, коли Уоррен став жорстоко поводитися з Амандою і зраджувати її; у нього вже було двоє дітей поза шлюбом. Вона залишила його в грудні 1850 року, через кілька місяців після їхнього прибуття в Юту. Багато років до того Аманда відчула спонукання від Духа, що має бути запечатана до Джозефа Сміта. Аманда була офіційно розлучена з Уорреном. На запечатуванні Аманди до Джозефа Сміта Бригам Янг був повірником Джозефа Сміта⁶.

Протягом свого життя Аманда брала участь у численних церковних і громадських заходах. Бувши членом Жіночого товариства допомоги в Наву, Аманда в 1842 році приєдналася до Емми Сміт і Елайзи Р. Сноу, щоб подати петицію губернатору шт. Іллінойс про захист Джозефа Сміта⁷. На початку 1854 року в Солт-Лейк-Сіті Аманда приєдналася до Індіанського товариства допомоги, допомагаючи місцевим американським індіанцям. Пізніше, з 1868 по 1879 рік, вона служила радником у президентстві Товариства допомоги приходу в Солт-Лейк-Сіті. У 1870-ті та 1880-ті роки Аманда була активною захисницею Церкви та відстоювала виборче право жінок⁸. Її згадували як “невтомну трудівницю … серед бідних і хворих, яка піклувалася про їхні духовні та мирські потреби”⁹.

Останні роки свого життя Аманда прожила в Солт-Лейк-Сіті, де вона була визнана як “ветеран Сіону”¹⁰. Їй приносила велику радість вірність її дітей. Через параліч вона переїхала до дочки в Річмонд, шт. Юта, де пізніше, в 1886 році, померла¹¹. Аманда описувала своє життя як “картатий візерунок радості й біди. Я випила осад з чаші скорботи й горя, а також відчула у своєму житті благословення премудрого милосердного Бога”¹².