Друк і видання Книги Мормона

Джозеф Сміт зберіг контроль над друком і розповсюдженням Книги Мормона у Сполучених Штатах, отримавши авторські права на текст за федеральним законом про авторські права. Він дотримувався вимог законодавства щодо захисту авторських прав, передавши копію титульної сторінки секретарю федерального окружного суду та заплативши за свідоцтво про авторське право.

Місцеві друкарі відмовлялися друкувати запропоновану Джозефом книгу і робили це не лише через підозри до її релігійного змісту. Друк такої великої та дорогої книги як Книга Мормона вимагав майстерності та інвестицій, необхідних для нового типу друкування та витратних матеріалів. Джозеф Сміт і Мартін Гарріс відвідали кілька друкарів, щоб запропонувати їм цей проєкт. Три друкарі в Пальмірі та Рочестері — Еґберт Грандін, Джонатан Хедлі та Терлоу Від — відмовили їм, а Грандін навіть намагався залучити на свій бік друзів Гарріса, щоб ті відмовили його фінансувати видання цієї книги. Коли рочестерський друкар Елігу Маршалл погодився видати книгу, Джозеф і Мартін повернулися до Грандіна в Пальміру, сподіваючись надрукувати книгу ближче до дому. Гарріс запропонував віддати у заставу частину своєї ферми, і чоловіки домовилися про умови. У серпні 1829 року Гарріс підписав договір застави на імʼя Грандіна, і процес видавництва Книги Мормона розпочався.

Через втрату 116 сторінок рукопису Книги Мормона, що сталася раніше, а також посилення протистояння в районі Пальміри, Джозеф та його послідовники вирішили охороняти текст під час його друкування. Олівер Каудері зробив для друкаря рукописну копію оригіналу, якою він мав користуватися у процесі набору тексту. Гайрум Сміт частинами перевозив сторінки цієї рукописної копії для друкаря Джону Гілберту, одному зі співробітників Грандіна, іноді з міркувань безпеки ховаючи ці сторінки під своїм жилетом на ґудзиках. Мартін Гарріс, Олівер Каудері, Гайрум Сміт і Пітер Уітмер молодший час від часу відвідували магазин Грандіна, щоб контролювати роботу з цією рукописною копією тексту.

У цій рукописній копії тексту для друкаря практично не було розділових знаків, тому Гілберт вставляв розділові знаки сам. Спочатку Гайрум відмовився довіряти Гілберту сторінки цієї рукописної копії на ніч, але Гілберт переконав Гайрума, що якщо він матиме ці сторінки, аби поставити на них розділові знаки, то це значно скоротить час, необхідний для друкарського набору.

Хоча сторінки рукопису й залишалися в безпеці, місцевий сатирик на ім’я Ебнер Коул скористався коректурними відбитками, які були у крамниці Грандіна і не охоронялися, щоб надрукувати уривки з Книги Мормона у своїй газеті. Ще до того як Книгу Мормона було видано, Джозефу довелося підтвердити авторські права на неї, щоб зупинити несанкціоновану публікацію уривків, до якої вдався Коул. Коли стало відомо, що Книга Мормона незабаром надійде у продаж, місцеві жителі, як повідомлялося, організували її бойкот. Мартін Гарріс занепокоївся через те, що може втратити свою ферму, і попросив Джозефа укласти нову угоду, за якою йому б надавалося право на частину доходів від продажу книги, аж поки його позика, забезпечена заставою, не буде погашена.

Турбуючись про фінансування церкви, яку вони мали незабаром організувати, Джозеф та інші шукали інші способи, якими можна було б зібрати кошти завдяки Книзі Мормона. Гайрум Сміт запропонував Джозефу розглянути можливість продати право на перевидавництво та розповсюдження Книги Мормона (за їхніми словами, “продати авторське право”) у Канаді. Гайрум Пейдж, який допомагав у цій справі, пізніше сказав, що брати сподівалися, що сума від продажу складе 8 000 доларів. Джозеф отримав одкровення, в якому йому було дано обіцяння, що недавні проблеми не перешкодять виданню книги, і було дано дозвіл продати авторське право на неї в Канаді, “якщо люди не закам’яніють своїми серцями, не бувши приваблені Моїм духом і& Моїм словом”. Агенти, що представляли Джозефа Сміта, вирушили до Кінгстона, Верхня Канада, але повернулися, не досягнувши жодних успіхів².

Після того як Книгу Мормона надрукували та переплели, вона зʼявилася для продажу в магазині Грандіна. Олівер Каудері, Мартін Гарріс, Семʼюел Сміт та інші здійснили короткі проповідницькі подорожі, рекламуючи книгу. Спочатку примірники книги в околицях Пальміри продавалися погано, і через рік після її видання майно Гарріса було продано інвестору, який придбав заставу у Грандіна.³ Але протягом кількох наступних років інтерес до книги зріс, оскільки місіонери розносили примірники по країні. Зрештою Гаррісу було повністю сплачено борг, а попит на книгу був настільки високим, що у 1837 році Джозеф організував друге її видання.

Автори часто викидали рукописи після публікації своїх текстів, але Джозеф Сміт і Олівер Каудері певний час зберігали як оригінал, так і рукописні копії тексту для друкаря. У 1841 році Джозеф помістив оригінальний рукопис в отворі, зробленому в наріжному камені, що був закладений для Дому Наву. З часом більша частина цього рукопису була пошкоджена, а потім знищена водою, яка просочилася в наріжний камінь. Уцілілі сторінки — приблизно 28 відсотків рукопису — зберігаються в Бібліотеці історії Церкви в Солт-Лейк-Сіті. Рукописна копія оригінального тексту для друкаря зберігалася родинами Каудері та Уітмерів і залишилася неушкодженою. Зараз рукописна копія оригінального тексту для друкаря, яка зберігається в Бібліотеці історії Церкви, дає унікальну інформацію про переклад і видання Книги Мормона.

Пов’язані теми: Критики Книги Мормона, Пальміра і Манчестер, Переклад Книги Мормона