Хрищення за померлих

Одкровення, отримане Джозефом Смітом, стало підтвердженням необхідності проведення хрищень для спасіння, і в ньому також ішлося про те, що цей обряд необхідно виконувати владою відновленого священства. Члени Церкви, зокрема і Джозеф Сміт та його сім’я, дуже хотіли знати, що сталося з їхніми членами сім’ї, які померли без хрищення.¹ Вони розмірковували над уривками з Нового Завіту, де розповідалося про те, як Ісус Христос проповідував духам у в’язниці, і деякі святі робили припущення, що люди, які “померли поза завітом”, будуть охрищені старійшинами-святими останніх днів під час Другого пришестя Ісуса Христа².

15 серпня 1840 року, невдовзі після того як святі переїхали до місцевості, яка у майбутньому стала називатися Наву, шт. Іллінойс, Джозеф Сміт виголосив проповідь на похороні члена Церкви Сеймура Брунсона. Помітивши серед присутніх жінку, яка втратила сина до того, як його змогли охристити, Джозеф сказав, що святі “тепер можуть діяти заради своїх друзів, які пішли з цього життя”, христячись за них. Він процитував учення стародавнього апостола Павла стосовно хрищення за померлих і закликав святих радіти, що “план спасіння розрахований на те, щоб спасти всіх, хто має бажання підкоритися вимогам закону Божого”³.

Святі отримали новину про цю практику з ентузіазмом і почали виконувати хрищення за своїх родичів, друзів та видатних людей в найближчих річках і струмках.⁴ Хрищення виконувалися чоловіками, які мали Мелхиседекове священство, у присутності свідків.⁵ Перше зареєстроване хрищення було виконано Гарві Олмстедом, який охристив Джейн Нейман за її сина Сайруса, який нещодавно помер. Хрищення відбулося в ріці Міссісіпі, а свідком була В’єнна Жак, яка заїхала в річку конем, щоб чути слова молитви⁶.

У січні 1841 року Джозеф Сміт отримав одкровення про те, що хрищення за померлих слід виконувати в храмах. Господь пояснив, що “цей обряд належить [Його] дому” і заповів святим завершити будівництво храму в Наву⁷. На наступній жовтневій конференції Джозеф Сміт оголосив, що до завершення будівництва христильної купелі у храмі в Наву жодне хрищення за померлих не буде вважатися дійсним⁸. У листопаді святі встановили виготовлену з дерева купіль у цокольному приміщенні храму, накритому тимчасовим дахом, і освятили приміщення, аби можна було і далі виконувати хрищення.

Роздумуючи над отриманим одкровенням, Джозеф Сміт у 1842 році навчав у листі до Церкви, що хрищення за померлих мають ретельно документуватися, і обіцяв, що те, що святі “запису[ють] на землі, буде записано на небесах”⁹. Відповідно, було покликано діловодів, аби робилося все можливе для ведення запису про всі хрищення за померлих. У період між 1840 і 1845 роками через відсутність більш конкретних настанов іноді чоловіки виконували обряди за померлих жінок, а жінки — за померлих чоловіків. У 1845 році, після смерті Джозефа Сміта, Бригам Янг оголосив, що з того часу й надалі святі “ніколи не побачать, щоб чоловік христився за жінку, а жінка — за чоловіка”. Він пояснив, що “Джозеф за свого життя не отримав усіх учень стосовно викуплення”, але Господь продовжує керувати Церквою через одкровення, “даючи трохи тут, трохи там”¹⁰. Цю зміну було введено тоді, коли святі вже почали виконувати й інші обряди за померлих, зокрема висвячення у священство та запечатування шлюбів¹¹.

Завдяки новим технологіям, кращій організації процесу та посиленому наголошуванні на регулярному відвідуванні храму у ХХ столітті збільшилась кількість людей, які брали участь у хрищеннях за померлих. Крім виконання хрищень за померлих родичів, святі останніх днів почали виконувати ці обряди за інших людей, генеалогічні дані яких вони знаходили в доступних історичних записах. У деяких випадках виконувалася робота за видатних людей та людей, причетних до історичних подій, таких як Голокост. Святі останніх днів вірять у те, що хрищення за померлих не роблять померлих людей членами Церкви. Вони просто роблять цей обряд доступним для духів тих людей, які померли і які вирішать прийняти його. Утім у 1990-х роках деякі люди, які не належать до Церкви, висловили занепокоєння цією практикою. Виявляючи повагу та добру волю, провідники Церкви вилучили імена цих людей з бази даних Церкви, видали настанови, які мають на меті припинити подальше подання таких імен для хрищення, та закликали членів Церкви зосередитися на виконанні храмових обрядів за своїх предків¹².

Хрищення за померлих здавна були найбільш доступним аспектом поклоніння в храмах святих останніх днів і в них брало участь дуже багато людей. У Наву, коли про храмовий ендаумент знала лише невелика група людей, чоловіки і жінки-святі останніх днів виконували десятки тисяч хрищень за померлих. У кінці ХІХ століття чорношкірі члени Церкви африканського походження виконували хрищення за своїх родичів у Домі ендаументу та в Солт-Лейкському і Логанському храмах, шт. Юта, однак вони не могли отримувати інші храмові обряди до 1978 року¹³. Починаючи з 1920-х років молодіжні групи з приходів регулярно відвідували храм, аби христитися за померлих. Це давало змогу молодим членам Церкви відвідувати храми за кілька років до того, як вони отримають ендаумент¹⁴. Молодь у Церкві в наш час заохочують знаходити інформацію про їхніх предків і регулярно відвідувати храм, аби бути повірниками під час хрищень. У 2017 році провідники Церкви оголосили, що молоді чоловіки, які мають чин священника в Аароновому священстві, можуть виконувати хрищення за померлих¹⁵.

Пов’язані теми: Храм у Наву