Єпископ

4 лютого 1831 року Джозеф Сміт отримав одкровення про призначення Едварда Партриджа першим єпископом Церкви.¹ Всього через кілька днів після його призначення Джозефу Сміту було дано ще одне одкровення, в якому пояснювалося, що роль єпископа полягала в нагляді за виконанням закону посвячення, який був даний знову. Згідно з одкровенням, єпископ отримував посвячене майно від членів Церкви та розподіляв це майно на користь бідних і для купівлі землі в Сіоні.² У липні 1831 року в іншому одкровенні було сказано, щоб єпископ Партридж переїхав до округу Джексон, шт. Міссурі, де він мав придбати землю та розділити її на ділянки, або спадщину, для тих святих, які жили за законом посвячення³.

Зображення

портрет Едварда Партриджа

В одкровенні, отриманому Джозефом Смітом у листопаді 1831 року, було сказано про розширення обов’язків єпископа: він мав відповідати за “всі мирські справи” в Церкві, а також “бути суддею в Ізраїлі”.⁴ Кілька місяців потому Джозеф Сміт отримав ще одне одкровення, у якому наголошувалося, що єпископ “буде суддею”, запроваджуватиме закон посвячення та відповідатиме перед Богом за те, як він виконував свої обов’язки⁵.

У 1835 році Джозеф Сміт, отримавши натхнення, переглянув два попередні одкровення, щоб роз’яснити посаду та обов’язки єпископа. Таким чином він пояснив, що “прямі нащадки Аарона” мали “законне право на єпископат, якщо вони першонароджені серед синів Аарона”. В іншому разі на цю посаду буде покликаний первосвященник⁶. Крім того, Джозеф Сміт пояснив, що єпископ є президентом Ааронового священства, а також президентом кворуму священників⁷.

Оскільки після липня 1831 року Партриджа вже не було в Огайо, Ньюела К. Уітні, згідно з одкровенням, було призначено в грудні 1831 року бути єпископом в Огайо. Партридж та Уітні, відповідно у Міссурі та Огайо, продовжували служити єпископами, і в Церкві тільки їх двоє були єпископами, поки в 1838 році не було організовано кіл в Адам-онді-Амані в Міссурі і Вінсона Найта не було покликано служити там єпископом⁸.

Коли святі оселилися в Наву, шт. Іллінойс, Партридж, Уітні та Найт були призначені служити єпископами: кожен в одному з трьох визначених на карті приходів у цій місцевості. Інших єпископів було покликано в нові коли, створені в територіях Іллінойса і Айови, і єпископів також було покликано у приходи Церкви в таких місцях, як Філадельфія. У серпні 1842 року вища рада Наву розділила це місто Наву на 13 церковних приходів і призначила єпископів головувати над кожним з них⁹. У квітні 1847 року Уітні був підтриманий як перший головуючий єпископ Церкви, і після цього він продовжував і далі займати цю посаду ¹⁰.

Після того як святі прибули в Долину Солоного озера, провідники Церкви розділили громаду на 19 приходів, над кожним з яких головував єпископ. У міру зростання Солт-Лейк-Сіті та заснування нових громад створювалися нові приходи на чолі з єпископами. Ці єпископи служили головуючими духовними чинами кожного приходу, займалися отриманням десятини та інших пожертвувань, проводили недільні збори та покликали членів приходу служити в різних покликаннях. Як і попереднім єпископам, їм, як правило, допомагали два радники.

Обов’язки єпископа знову розширилися на початку 1900-х років, коли Президент Джозеф Ф. Сміт та інші провідники реорганізували кворуми Ааронового священства так, щоб ті складалися переважно з молоді. Єпископам було доручено заохочувати молодих чоловіків у виконанні їхніх обов’язків священства та наглядати за всіма кворумами Ааронового священства у своїх приходах. (Раніше це перебувало під керівництвом колів)¹¹.

Сьогодні єпископи покликаються, щоб головувати, в усіх приходах Церкви. Вони піклуються про матеріальні та духовні потреби членів своєї пастви та головують над більшістю аспектів у діяльності Церкви у своїх приходах.

Повʼязані теми: Посвячення та управління