Зцілення

Перші святі останніх днів практикували духовний дар зцілення двома способами, які перетиналися один з одним. По-перше, вони дотримувалися поради, даної у Новому Завіті, і в одкровеннях, отриманих Джозефом Смітом, в яких їх було навчено покликати старійшин Церкви, “покладати руки” на хворих і благословляти їх³ . Дотримуючись цього наказу з Писань, чоловіки, які мали чини священства в Церкві, здійснювали благословення зцілення. По-друге, перші святі останніх днів сприймали зцілення як дар Духа, доступний для кожного, хто має достатньо віри⁴ . У 19 ст. і на початку 20 ст. і чоловіки, і жінки надавали благословення зцілення в ім’я Ісуса Христа, часто кладучи руки на хвору частину тіла, але необов’язково застосовуючи владу священства⁵.

Перші випадки зцілення у мормонів були різноманітними. Застосування освяченої олії для помазання хворих було впроваджено після освячення Кертлендського храму, хоча спосіб застосування олії з часом змінився. Наприклад, люди, які були хворі чи травмовані, часто наносили олію на уражені ділянки тіла як мазь⁵. Ритуали, які зазвичай застосовувалися для інших цілей, були пристосовані і для зцілення. Наприклад, хрищення іноді виконувалися з метою зцілення. У таких випадках чоловіків і жінок занурювали у воду не для відпущення їхніх гріхів, але для їхнього фізичного здоров’я. Ці хрищення виконувалися до початку 20 ст. у храмах чоловіками, які мали владу священства⁷. У храмах також проводилися й інші церемонії для зцілення, зокрема омовіння й помазання на здоров’я; і чоловіки, і жінки рукопокладалися, щоб надавати ці благословення⁸.

Джозеф Сміт схвалював участь жінок у виконанні обрядів для зцілення. “Щодо покладання рук жінками, — сказав Джозеф, — немає гріха у тому, що будь-хто, хто має віру, робив це”⁹. Для жінок благословення хворих було природним продовженням їхньої роботи в якості медсестер з первинної медичної допомоги і доглядальниць за хворими. Зокрема, жінки святі останніх днів часто помазували і благословляли інших жінок під час вагітності і народження дитини¹⁰.

Бригам Янг та інші провідники Церкви продовжували заохочувати жінок прагнути духовного дару зцілення і схвалювали участь жінок у благословеннях на зцілення¹¹. У 1880 р. Кворум Дванадцятьох Апостолів стверджував, що жінки виконували благословення зцілення “не завдяки владі священства, але завдяки їхній вірі в Христа”¹². Подібним чином навчала і генеральна президентка Товариства допомоги Елайза Р. Сноу: “Жінки можуть благословляти в ім’я Ісуса, але не завдяки священству”¹³.

Вже у кінці 19 ст. нові покоління святих останніх днів почали піклуватися про здоров’я і прагнути зцілення в інші способи, ніж їхні предки. Вони продовжували запрошувати хворих отримати помазання освяченою олією, але у багатьох випадках вони наголошували на силі посту і молитви без виконання формальних благословень¹⁴. Досягнення у науковій медицині також спонукали їх довіряти лікарям і лікарням більше, ніж їм довіряли попередні покоління¹⁵. На початку 20 ст. Президенти Джозеф Ф. Сміт та Гебер Дж. Грант стандартизували порядок дій та обряди священства, зокрема і благословення на зцілення¹⁶. Стандартизація відбулася за допомогою публікації в довідниках для місіонерів і місцевих провідників священства інструкцій щодо благословень священства на зцілення¹⁷. Провідники Церкви також дали конкретні настанови щодо використання освяченої олії під час надання благословень, призначаючи просте помазання на маківці голови¹⁸. У 1920 р. практика хрищень для уздоровлення, як і храмові благословення на зцілення, були припинені¹⁹.

Із повагою до участі жінок у благословеннях на зцілення у листі від Першого Президентства в 1914 р. було підтверджено, що “будь-яка хороша сестра, сповнена віри в Бога, за допомогою молитви” може благословляти хворих. Але Президентство наголосило на пріоритетності благословень священства: “Заповідь Господа — кликати старійшин для благословення хворих, і коли їх можливо покликати, їх слід просити помазати хворих і запечатати помазання”²⁰. Наступні провідники Церкви наголошували на настановах з Писань “покликати старійшин” для надання благословень на зцілення²¹. На цьому питанні робився наголос у церковних періодичних виданнях і в листах, розісланих і розповсюджених місцевими провідницями Товариства допомоги у 1940-х і 1950-х роках²². У теперішньому довіднику вказано, що “лише носії Мелхисидекового священства можуть благословляти хворих чи стражденних”²³.

Прагнучи зцілення за допомогою духовних джерел, святі останніх днів дотримувалися поради з Писань, що тих, хто хворіє буде “нагодовано з усією ніжністю, травами і м’якою їжею”²⁴. Президент Бригам Янг навчав, що належним буде спочатку “полікуватися всім, про що тільки мені вдалося б дізнатись, і попросити Небесного Батька, в ім’я Ісуса Христа, освятити всі мої зусилля для зцілення мого тіла”²⁵. Він виступав за професійну медичну підготовку як для чоловіків, так і для жінок, і схвалив фінансову підтримку для кількох членів Церкви, щоб ті навчалися в медичних навчальних закладах у східній частині Сполучених Штатів²⁶.

Святі останніх днів продовжують отримувати належне медичне лікування від кваліфікованих професіоналів. Провідники Церкви навчали, що “використання медицини не суперечить нашим молитвам віри і покладанню на благословення священства”²⁷. Святі останніх днів вірять у запобігання хворобам за допомогою дотримання належних дієт, виконання фізичних вправ та відпочинку, дотримання Слова мудрості та профілактичного догляду за здоров’ям. Наприклад, протягом останніх десятиліть Церква пожертвувала значні ресурси для вакцинації в всьому світі²⁸.

У наш час дар зцілення застосовується у Церкві через особисту віру і молитву — за себе чи за когось іншого — і через благословення священства. Виконання благословень зцілення відбувається завдяки вірі і відповідно до волі Господа. Не всі благословення приносять зцілення. “Ми робимо все можливе для зцілення дорогих нам людей, — навчав старійшина Даллін Х. Оукс, служачи членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, — а потім віддаємо все в руки Господа”²⁹.

Зображення

Надання благословення на зцілення

Пов’язані теми: Дари Духа, Дар мов