Консультації Мартіна Гарріса з науковцями

Наприклад, у джерелах вказано кілька можливих мотивів для тієї поїздки. У деяких розповідях робилося припущення, що Господь наказав Гаррісу здійснити цю подорож, тоді як у інших вказувалося, що ідея походила від Джозефа Сміта чи самого Гарріса.² Можливо, Гарріс сподівався, що підтвердження вчених задовольнить його дружину Люсі, яка все більш скептично ставилася до цього проєкту з перекладу, або допоможе йому самому відчути більшу впевненість перед прийняттям остаточного рішення допомагати у фінансуванні перекладу. В інших джерелах робилося припущення, що Гарріс сподівався отримати пораду вчених, як підійти до самого перекладу.

Під час подорожі Мартіна Гарріса ані Джозеф Сміт, ані Гарріс, схоже, не мали знання про мову, якою було написано текст на пластинах. Згідно з пізнішою розповіддю Джозефа, ангел, який передав йому пластини, зазначив, що це стародавній американський літопис. Замість того щоб знайти вченого, який знав би єгипетську мову (Джозеф лише пізніше дізнався, що мова, якою було написано текст на пластинах, називається “реформованою єгипетською”), цілком можливо, що Гарріс звернувся за порадою до вчених, які зналися на американських старожитностях³.

Прямуючи до Нью-Йорка, він зупинився в Олбані, штат Нью-Йорк, щоб відвідати Лютера Бредіша, людину, яка багато подорожувала і мала родинні та особисті зв’язки в Пальмірі. Гарріс, очевидно, дізнався думку Бредіша про те, до кого слід звернутися, щоб зʼясувати питання, які стосувалися перекладу. Потім він попрямував до Нью-Йорка, щоб зустрітися з Семʼюелем Л. Мітчіллом, лінгвістом і провідним дослідником давньоамериканської культури.⁴ Гарріс також відвідав Чарльза Ентона, молодого професора граматики та лінгвістики в Колумбійському коледжі в Нью-Йорку. Ентон добре знав грецьку та латинську мови і також збирав для публікації розповіді американських індіанців та дуже хотів ретельно розглянути документ, який Гарріс приніс йому⁵.

За словами Гарріса, Чарльз Ентон дослідив ієрогліфи і підготував підписану заяву, в якій підтверджував, що вони є автентичними, але розірвав її, коли дізнався, як саме Джозеф Сміт отримав пластини. Ентон запропонував Гаррісу принести йому самі пластини, але Гарріс відмовився, додавши, що частина пластин була запечатана. Ентон відповів: “Я не можу читати запечатану книгу”. У пізніших заявах Ентон заперечував, що підтвердив автентичність тих ієрогліфів, і переконував, що він просто порадив Гаррісу не інвестувати в переклад і публікацію. Він також зазначав, що Гарріс показав йому лише скопійовані ієрогліфи, тоді як Гарріс у деяких своїх розповідях говорив, що він приніс також і зразок перекладу стародавніх писань, зроблений Джозефом Смітом .

Зображення

портрет Чарльза Ентона

Попри те, що відбувалося під час зустрічі Гарріса з Ентоном, Гарріс повернувся більш переконаним, ніж раніше, в тому, що пластини та ієрогліфи були автентичними, і він охоче віддавав свій час та енергію, підтримуючи Джозефа Сміта. Пізніше він і Джозеф говорили про візит до Ентона як про виконання пророцтва Ісаї (яке також згадується в самій Книзі Мормона) щодо слів “запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай-но оце, та відказує той: “Не можу, — вона ж запечатана” (Ісая 29:11).

Пов’язані теми: Переклад Книги Мормона